Міжнародні організації: ЮНЕСКО

Понад п'ять місяців весь світ спостерігає, як Україна чинить опір російській агресії. Впливові міжнародні організації всіляко підтримують нашу країну, причому не тільки з початку повномасштабного вторгнення, а й ще з 2014 року, коли росія незаконно анексувала Крим та розв'язала збройний конфлікт на Донбасі. Проти країни-агресора вводяться санкції, тоді як Україна отримує від світу гуманітарну та фінансову допомогу.

Але чи всі з нас правильно розуміють, як влаштовані ці організації, які функції виконують та на яку саме підтримку українці можуть розраховувати? 

ІзбірКом підготував цикл матеріалів, у яких розповість, які країни входять в ті чи інші міжнародні організації та яку роль відіграють у світі насьогодні.

У минулих випусках ми розглядали структуру Організації Об'єднаних Націй, функції Генеральної Асамблеї, сутність роботи Ради БезпекиЕкономічної і соціальної ради ООН та Міжнародного суду. У цьому ж випуску розберемо діяльність ЮНЕСКО.

До складу ООН входить 193 держави. Серед країн-членів ООН можна знайти всі суверенні країни, окрім Ватикану. Таке поважне представництво потенційно дозволяє розглядати та вирішувати будь-які питання глобального або регіонального рівня. Зокрема, ООН спроможна гасити збройні конфлікти, як це було неодноразово продемонстровано у ХХ столітті (Ірак, колишня Югославія, Сомалі). 

Штаб-квартира організації знаходиться у Нью-Йорку. Також ООН має додаткові офіси у Відні, Женеві, Найробі та Гаазі. Організація користується шістьма офіційними мовами: англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою.

До структури ООН входить шість основних органів: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада, Секретаріат, Міжнародний Суд ООН та Рада з Опіки. Щоправда, останній орган формально призупинив свою діяльність з 1994 року. Головною посадовою особою ООН є Генеральний секретар. З 1 січня 2017 року цю посаду обіймає португальський політик і дипломат Антоніу Гутерріш.

Загальна характеристика ЮНЕСКО

ЮНЕСКО – організація у структурі ООН, яка спеціалізується на питаннях освіти, науки та культури. Мета організації полягає в тому, щоб через активне співробітництво держав світу у вказаних галузях сприяти укріпленню миру та безпеки. До складу ЮНЕСКО входить 193 країни-члени та 11 асоційованих членів, якими є залежні держави, що не мають власної зовнішньої політики. Офіційними мовами ЮНЕСКО є шість мов ООН. Бюджет організації складається з внесків країн-членів, при цьому значну частину фінансів ЮНЕСКО формують позабюджетні вливання від держав, приватних інвесторів та міжнародних організацій і фондів.

Шкала внесків держав-членів ЮНЕСКО

Праобразом ЮНЕСКО був Міжнародний комітет з питань інтелектуальної співпраці, створений у 1922 році Лігою Націй. Серед дванадцяти осіб, які утворили Комітет, були, зокрема, Альберт Ейнштейн, Анрі Бергсон та Марія Склодовська-Кюрі.

Створення ЮНЕСКО відбувається після завершення Другої світової війни. У 1945 році був підписаний Статут ЮНЕСКО, а вже наступного року у Парижі відбулося перше засідання нової організації. Спочатку організація розташовувалася у готелі Majestic, а в 1958 році переїхала у нові будівлі на площі Фонтенуа, про які варто поговорити окремо. Основна будівля, яка нагадує латинську літеру Y, вміщує секретаріат ЮНЕСКО. У будинку, що отримав назву «акордеон», проходять пленарні засідання Генеральної конференції. Будинок у формі кубу призначений для делегацій країн та неурядових організацій. Над комплексом працювали видатні архітектори та скульптори світу. Усередині будівлі прикрашають картини художників, серед яких можна згадати П. Пікассо, Ж. Базена та Ж. Міро.

Штаб-квартира ЮНЕСКО, вид з Ейфелевої вежі

Членство в ЮНЕСКО

Згідно зі Статутом ЮНЕСКО, будь-яка держава у складі ООН може стати членом організації. Держави, що не є членами ООН, також можуть увійти до організації, якщо за них проголосують дві третини учасників Генеральної конференції. Залежні території, що не несуть відповідальності за свою зовнішню політику, можуть стати асоційованими членами, якщо про це попросила відповідальна за їхню зовнішню політику держава та проголосували дві третини учасників Генеральної конференції. Член ООН автоматично виходить із ЮНЕСКО, якщо його виключили з ООН.

Переважна більшість країн світу є членами ЮНЕСКО. Серед членів ООН тільки Ліхтенштейн, США та Ізраїль наразі не є членами організації. Останні дві країни вийшли зі складу ЮНЕСКО у 2018 році, тому що, на їхню думку, ЮНЕСКО впроваджувала антиізраїльську політику. Три країни не є членами ООН, однак є членами ЮНЕСКО: Острови Кука, Ніуе та Палестина. Також деякі країни та міжурядові організації (Європейський Союз) мають статус спостерігача при ООН.

Держави-члени ЮНЕСКО

Основні органи ЮНЕСКО

Генеральна конференція (ГК) – орган ЮНЕСКО, відповідальний за прийняття рішень. До ГК входять всі держави-члени ЮНЕСКО, причому кожна з них може призначити не більше п’яти представників. ГК може приймати рішення щодо рекомендацій державам-членам та міжнародних конвенцій, які повинні бути ратифіковані державами-членами. У першому випадку достатньо простої більшості голосів, у другому – потрібні дві третини голосів. Під час голосування кожна країна-член має один голос. Країна може бути позбавлена права голосувати, якщо її заборгованість перед ЮНЕСКО перевищує необхідну суму внесків за останні два роки. ГК збирається на чергові сесії раз на два роки. Крім цього, за потреби вона може зібратися на позачергову сесію. На кожній сесії ГК обирає голову та інших членів президії.

Виконавча рада (ВР) готує порядок денний ГК і стежить за виконанням прийнятої ГК програми роботи. ВР обирається ГК з числа представників держав-членів ЮНЕСКО і складається з 51 особи. У складі ВР не може бути двох громадян однієї країни. Члени ВР виконують свої обов’язки від початку роботи на посаді до кінця другої чергової сесії ГК. ВР збирається на чергові сесії не менше двох разів на рік, а за потреби відбуваються позачергові сесії.

Секретаріат складається з Генерального директора та необхідного персоналу. Генеральний директор – головна посадова особа ЮНЕСКО. Він призначається ГК на шість років і може бути на посаді не довше двох термінів. На сьогодні посаду Генерального директора очолювало 11 осіб, причому п’ятеро з них були представниками Західної Європи. З 2017 року на чолі ЮНЕСКО знаходиться француженка Одрі Азулай.

Генеральна директорка ЮНЕСКО Одрі Азулай

Діяльність ЮНЕСКО

Кожні 6 років ЮНЕСКО розробляє план подальшої діяльності. На підставі такого плану під час чергових сесій ГК укладаються дворічні плани. Основними напрямами роботи організації є наступні:
1) освіта;
2) природничі науки;
3) соціальні та гуманітарні науки;
4) культура;
5) комунікація та інформація.

У галузі освіти ЮНЕСКО ставить перед собою досить амбітні цілі: забезпечення обов’язкової безкоштовної початкової освіти в усьому світі, гендерну рівності у початковій та середній школі, підвищення якості освіти, підвищення грамотності дорослих тощо. Для реалізації цілей ЮНЕСКО займається публікацією літератури у галузі освіти, проводить конференції, запускає програми заради підвищення рівня вчителів тощо. Незважаючи на докладені зусилля, терміни реалізації цілей неодноразово переносились. Черговий дедлайн призначено на 2030 рік.

У галузі природничих наук ЮНЕСКО намагається сприяти розвитку наукової діяльності в окремих країнах та запускає дослідницькі програми. Однією з таких програм є «Людина та біосфера», в межах якої робиться спроба визначити результати нашої взаємодії з навколишнім середовищем та запобігти негативним процесам. Одним із наслідків роботи програми є створення нових біосферних заповідників.

Кількість біосферних заповідників на країну

Робота ЮНЕСКО у галузі соціальних та гуманітарних наук спрямована на соціальні перетворення у світі та боротьбу за права і свободи людини. У межах роботи можна виділити чотири основні напрями:

  • етика (біоетика, освіта в галузі етики);
  • права людини (гендерна рівність, викорінення бідності, просування демократичних цінностей);
  • соціальні перетворення (міграція, молодь, урбаністичні дослідження);
  • спорт (фізичне виховання, проблема допінгу).

У галузі культури ЮНЕСКО сприяє культурному розмаїттю, намагаючись охороняти об’єкти всесвітньої культурної та природної спадщини, різні форми нематеріальної культурної спадщини (усна творчість). Зокрема, програма «Всесвітня спадщина ЮНЕСКО» нараховує 1154 культурні та природні об’єкти, які необхідно зберігати та популяризувати.

У галузі комунікації та інформації діяльність ЮНЕСКО спрямована на сприяння принципам свободи слова та доступу до інформації і знань. Організація намагається зменшити розрив у цьому плані між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються.         

Україна та ЮНЕСКО

Україна має довгу і плідну історію стосунків із ЮНЕСКО. УРСР як член ООН отримала членство в ЮНЕСКО у 1954 році разом із СРСР та БРСР. З 1962 року у Парижі функціонує Постійне представництво України при ЮНЕСКО. За період членства Україна чотири рази брала участь у роботі Виконавчої ради – у 1981 – 85, 1995 – 99, 2001 – 05 та 2014 – 17 роках. Україна неодноразово брала участь у роботі численних комітетів, комісій та рад ЮНЕСКО.

У Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО наявні сім культурних та природних об’єктів України: 1) Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра; 2) Львів: Ансамбль історичного центру; 3) геодезична дуга Струве; 4) букові ліси Карпат та інших регіонів Європи; 5) резиденція митрополитів Буковини та Далмації; 6) дерев’яні церкви карпатського регіону в Польщі та Україні; 7) стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора. Необхідно додати, що ціла низка українських об’єктів є претендентами до включення у цей Список, зокрема, історичний центр і порт Одеси та Астрономічна обсерваторія Одеського національного університету.

До Всесвітньої мережі біосферних резерватів програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» включено деякі українські біосферні заповідники: «Чорноморський», «Асканія-Нова», «Карпатський» та інші.

До Репрезентативного списку нематеріальної спадщини людства внесено такі українські елементи: Петриківський розпис як феномен українського декоративно-орнаментального малярства; традиція Косівської мальованої кераміки; орнек – кримськотатарський орнамент та знання про нього.

До Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує негайної охорони, у 2016 році було долучено козацькі пісні Дніпропетровщини, а вже після російського вторгнення у 2022 році – культуру приготування українського борщу.

Окремі відзнаки від ЮНЕСКО отримали видатні українці. Народний артист України Герман Макаренко став першим українцем, якому організація присвоїла почесне звання «Артист ЮНЕСКО в ім’я миру». Статус «Чемпіон спорту ЮНЕСКО» було присвоєно українцям Сергію Бубці та братам Володимиру та Віталію Кличкам.   

Україна бере активну участь в освітніх проєктах ЮНЕСКО. Зокрема, у нашій країні функціонує Мережа асоційованих шкіл ЮНЕСКО. При вищих навчальних та наукових закладах України завдяки програмі UNITWIN / ЮНЕСКО діють спеціалізовані кафедри, що створює можливості для міжнародної наукової співпраці.

Поза сумнівом, ЮНЕСКО робить значний внесок у культурний та гуманітарний розвиток світу. Неможливо переоцінити ті зусилля, яких організація докладає для покращення освіти у країнах, що розвиваються. Вагомими є ініціативи щодо збереження природи та культурної спадщини людства. При цьому слід розуміти, що ЮНЕСКО неспроможна магічним шляхом вирішити усі проблеми. Основна ініціатива має походити від країн, які бажають перетворень.

Автор: Олег Пархітько

Підписуйтесь на розсилку найголовніших новин в telegram. Дізнавайтеся першими про найважливіші та найцікавіші події Одеси!

інше

Миколаїв зустрів ранковим артобстрілом і повітряною тривогою. Влучання були немов за стіною будинку, біля котрого ми стояли. Пізніше стане відомо про загибель цивільного за кілька кварталів від журналістки. Це – реальність, в якій місто живе тепер кожного дня. Військові, які з перших днів беруть участь у визволенні Миколаївщини, повинні були … читати далi

В Україні від початку року запрацював закон про основи національного спротиву. З 1 січня в країні почали формувати Сили територіальної оборони, які під час бойових дій виконують завдання у межах своєї місцевості.  Центр публічних розслідувань дослідив, як місцеві бюджети на Прикарпатті фінансують територіальну оборону.  Відповідно до Закону України “Про основи національного спротиву” та Положення про добровольчі … читати далi

Друга після повномасштабного вторгнення армії рф сесія Одеської міської ради відбулася 28 вересня. Попередня пройшла 29 червня та проводилась у так званому гібридному форматі (частина депутатів була присутня онлайн). Як інформує всеукраїнська громадська кампанія “Атестація депутатів місцевих рад”, 28 вересня у сесійній залі були зареєстровані 39 депутатів. Сесія проходила у звичному … читати далi

У російських «ЗМІ» Одещина залишається популярною темою в новинних та аналітичних матеріалах, якщо більшість з них можна так охарактеризувати. Одеська область постійно перебуває під інформаційним прицілом російської пропаганди, особливо від початку повномасштабної війни. Медіа рф не втомлюються регулярно створювати контент, що дискредитує регіон, його мешканців, чи події, що напряму або … читати далi

You control прозоро пресс-рум КВУ ЦПР