Позбавлені права на вибір

Восени цього року пройдуть місцеві вибори, але не всі громадяни України зможуть прийняти в них участь через радянську традицію штампу в паспорті
 

Новий закон про місцеві ви- бори, прийнятий 14 липня 2015 року, не враховує реалій сього- дення та позбавляє частину громадян права голосу: внутрішньо перемішені особи (ВПО) не мають можливості обирати осіб, які керуватимуть їх новим «домом».

Конституція України гарантує всім рівне право на доступ до управління  державою. Зокре- ма це право реалізується через вибори. Відповідно до статті 71 Конституції України, місцеві ви- бори є вільними та відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шля- хом таємного голосування.

Стаття 70 Конституції України передбачає, що право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх проведення вісімнадцяти років, окрім громадян, які визнані судом недієздатними.

Новий закон

14 липня 2015 року був прийнятий Закон України «Про місцеві вибори» (далі – Закон), який визначає  основні  засади, організацію і порядок про- ведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів та старост.

Стаття 3 Закону передбачає три  основні  умови  для  участі  в місцевих виборах: наявність права голосу відповідно до статті 70 Конституції України, приналежність до відповідної територіальної громади та проживання в межах відповідного виборчого округу

Територіальною громадою, відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Таким чином, приналежність громадянина до відповідної територіальної громади визначається фактом його постійного проживання на її території.

В новому законі про місцеві вибори, прийнятому в 2015 році, законодавець обмежив можливість тлумачення «приналежності до відповідної територіальної громади» та «проживання в межах відповідного виборчого округу» звузивши їх до зареєстрованого місця проживання особи.

Місце  проживання


Стаття 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі – Закон «Про свободу пересування») визначає місце проживання як житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово. В тій самій статті визначено, що до документів в яких містяться відомості про місце проживання особи серед іншого відноситься й довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Виборець на відповідних місцевих виборах може використати свій голос тільки на одній виборчій дільниці, на якій він включений до списку виборців. Відповідно до Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання (частина 6 стаття 29). Якщо особа має декілька місць проживання, вона має сама обирати на якій саме виборчій дільниці вона хоче реалізувати своє право голосу.

Але в Законі йдеться не про- сто про місце проживання, а саме про зареєстроване місце проживання. Закон «Про свободу пересування» передбачає можливість реєстрації місця проживання (статті 3, 6, 10). Реєстрацією є внесення інформації до Єдиного державного демографічного   реєстру та   до   паспортного   документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла. Отже, місце проживання особи стає зареєстрованим після внесення адреси до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа.

Таким чином, зареєстрованим місцем проживання є лише те місце проживання, відомості про яке внесені до паспорта особи.

Внутрішньо переміщені особи та їх права

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ВПО є громадянин України, що постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання  у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації,  повсюдних  проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до статті 8 вказаного Закону, ВПО  реалізує своє право голосу на виборах Президента  України,   народних депутатів України, місцевих виборах та референдумах шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про Державний реєстр виборців». Водночас Закон передбачає в статті 30, що положення частини третьої статті 7 Закону України «Про Державний реєстр виборців»   не застосовується на місцевих виборах. Таким чином, ми стикаємося з колізією, і застування тієї чи іншої норми вирішуватиметься в конкретній справі судом.

Відповідно до Листа Міністерства Юстиції України «Щодо практики застосування норм права у випадку  колізії»  від 26.12.2008, у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.

Керівні принципи ООН з питання переміщення осіб в межах країни передбачають, що  ВПО не підлягають дискримінації через факт їх переміщення при користуванні своїм правом го- лосувати та приймати участь в веденні державних та громадських справ, включаючи право до- ступу до засобів, необхідних для реалізації цього права, а також право на участь на рівній основі в справах громади (принцип 22 d).

Відповідно до положень Закону,  ВПО  позбавлені  права участі в місцевих виборах. Вони не можуть  бути  внесені  до списків виборців за адресою свого фактичного місця проживання. Так само вони позбавлені можливості реалізувати своє виборче право на території Автономної           Республіки Крим та міста Севастополь, непідконтрольних українській владі частинах Луганської та Донецької областей, оскільки на вказаних територіях не будуть проводитися місцеві вибори до українських органів влади.

Дискримінаційні ознаки нового закону
 

В   результаті    встановлених законодавцем обмежень, ВПО фактично позбавлені можливості   приймати участь у виборах до органів місцевої влади. В той час, як їх життя у великій мірі залежить від рішень, які приймаються цими органами, як то: якість доріг, міська інфраструктура, розвиток та фінансування дитячих садків, шкіл та лікарень тощо. Через чинне законодавство ВПО не можуть ані реалізувати своє право голосу, ані бути кандидатами на виборах до органів місцевої влади

В результаті переміщення ВПО стають не  «гостями» певної територіальної  громади, а  її  повноправними   членами. Їх обов’язки по відношенню до громади нічим не відрізняються від осіб, місце проживання яких зареєстровано в певному виборчому окрузі і які мають відповідну печатку в паспорті. ВПО сплачують податки та збори за місцем свого фактичного проживання, приймають участь у громадських слуханнях.

 

В той час, як більшість ВПО проживають на «новому» місці вже майже півтора року та безпе- речно є членами територіальної громади за фактичним місцем проживання. Єдиною підставою різниці у ставленні до них є відсутність  в  паспорті  штампу, який перетворює їх фактичне місце проживання на зареєстроване місце проживання.

Не дивлячись на те, що фактичне місце проживання  ВПО не зареєстроване в їх паспортах, вони все ж мають встановлений законом документ, який підтверджує місце їх проживання. Таким документом є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Держава не надає жодних пояснень щодо доцільності обмеження виборчих прав ВПО.

Керівні принципи з питання переміщення осіб в межах країни передбачають загальний захист ВПО від дискримінації  через факт їх переміщення (принципи 1, 2, 4, 22).

Законом «Про  забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» забороняється  дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі того, що вони є ВПО.

Закон «Про свободу пересування» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування  особи,  або  її відсутність, не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, в Україні існує велика кількість осіб, які  фактично проживають не за адресою зареєстрованого місця проживання. Вказана група осіб також позбавлена можливості впливати на управляння територіальною громадою,  в якій вони фактично проживають. Відповідно до статті 30 Закону виборець, який на день виборів перебуває за межами населеного пункту, в якому він проживає, участі у місцевих виборах не бере, таким чином, ці люди позбавлені й можливості обирати управлінців в тій громаді, де вони зареєстровані.

Конституція України надає усім громадянам право на доступ до управління державою, зокрема через участь у місцевих виборах.  Стаття 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає загальну  заборону дискримінації: «Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується  без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою». Таким чином, подібний дискримінаційний підхід законодавця, який обмежує право окремої групи осіб  за  ознакою їх зареєстрованого місця проживання, може становити порушення статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Місцеві вибори в інших країнах

Більшість країн Європи встановлює головною умовою участі в місцевих виборах в якості виборця – факт постійного проживання на території відповідного виборчого округу.

Деякі країни, наприклад, Естонія та Фінляндія, допускають до місцевих  виборів  осіб, які не є  громадянами  країни, але постійно проживають на території муніципалітету або ко- муни. Так, у Фінляндії особа, яка не є громадянином країни може голосувати на місцевих виборах, якщо проживає в комуні  мінімум 51 день до дня виборів. У випадку якщо виборець не є громадянином країни ЄС, Норвегії або Ісландії встановлюється додаткова умова – безперервне проживання в Фінляндії протягом двох років. В Естонії право участі в місцевих виборах надано усім громадянам  Естонії та громадянам інших держав-членів  Європейського Союзу, які є мешканцями відповідного муніципалітету.

Відповідно до умов виборчого права Франції, особа може бути внесена до одного із списків місцевих виборців на її про- хання, якщо вона (1) має реальне місце проживання в комуні або проживає в ній не менше 6 місяців; або (2) не проживає в комуні, але за рік п’ять разів платила прямі податки до бюджету комуни (на цій основі також може бути внесений до списків другий з подружжя); або (3) вимушена проживати в комуні через її державну службу.

Таким    чином,    відповідно до вимог законодавства країн Європи головною умовою участі в місцевих виборах є факт проживання особи на відповідній території, а не реєстрація місця проживання.

Порівняння старого і нового законів

Проаналізуємо  відмінності, які стосуються тематики статті, між Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських  голів»  (закон від 10.07.2010, втрата чинності від 08.08.2015) та Законом «Про місцеві вибори» (закон від 14.07.2015).

Як вже було зазначено вище, зареєстрованим місцем проживанням є місце проживання, відомості про яке були  внесені до  паспорту  особи  та   Єдиного державного демографічного реєстру.

Закон «Про свободу пересування» передбачає реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена лише з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Таким чином, якщо ВПО обирають право участі в місцевих виборах, то вони мають відмовитися від свого зареєстрованого місця проживання на окупованій території.

Отже, як для ВПО, попередній закон був значно вдалішим, адже він передбачав, що належність громадянина до відповідної територіальної        громади визначається його місцем проживання, яке зараз можна легко підтвердити довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Закон було прийнято в літку 2015 року.  Окупація  кримського півострова Російською Федерацією відбулася навесні 2014 року. Вже з того моменту в Україні почали з’являтися перші ВПО.

За півтора роки їх кількість сягнула мільйона осіб. Вони були вимушені покинути свої домівки та змінити своє постійне місце проживання.
Висновок

Коли приймався Закон влада не могла не знати про велику кількість осіб, які фактично про- живають не  за  зареєстрованим у їх паспорті місцем проживання. Але ігнорування законодавцем цього факту призвело до неусвідомленого обмеження виборчих прав та дискримінації великої верстви населення.

Вирішення на законодавчому рівні описаної проблеми відновить та захистить права не лише ВПО, але й великої кількості осіб, які фактично проживають не за адресою зареєстрованого місця проживання.

Поділитися