04 липня 2018 р. 19:50

Наталя Бараненко: «Традиція виражати недовіру голові РДА втрачає актуальність…»

Наталя Бараненко: «Традиція виражати недовіру голові РДА втрачає актуальність…»

Кореспондент ІзбірКому поспілкувався з головою Роздільнянської райдержадміністрації Наталею Бараненко через рік після її призначення на цю посаду.

Наталя Вікторівна, ми зустрічалися рік тому, якраз після призначення на посаду. Що змінилося за цей рік? 

Як і рік тому, я вважаю основною проблемою району погані дороги, вірніше — майже повну їх відсутність. І ми таки зробили прорив, хоч мешканці району  не завжди готові це оцінити. Адже більшість вважає, що між задумом відремонтувати ділянку дороги і втіленням цього задуму всього декілька днів, а то й годин. Насправді ж у пошуках коштів проходять місяці, і ще місяці  на проект ремонту. А потім, якщо є проект і всі кошти знайдено,  треба провести тендер для виконавців. І це теж час. Я можу сьогодні сказати, що минулорічний задум ремонту дороги Павлівка – Кучурган ось-ось здійсниться. Ви знаєте про ремонт дороги Кучурган-Лиманське, який здійснювався за державний кошт після безлічі активістських пікетів, залучення народних депутатів і втручання голови Одеської ОДА Максима Степанова. А от кошти  на проект ремонту ділянки дороги від Павлівки до Степанівки і далі до Кучургану  прийшлося шукати сільрадам, хоч і не без підтримки Максима Степанова. І в липні вже пройде тендер між виконавцями, а потім почнеться ремонт. Знадобився рік для  пошуку коштів і розробки проекту. Але приємно думати, що це результат нашої роботи.  Після  сесії з представниками «АвтоЄвроСили» що роботи по ремонту дороги Т1618 почались у борг 20 червня, як я і обіцяла. Та пошук коштів на ремонт триває, поки що немає повної картини — звідки прийде допомога, що вдасться знайти на місцях, але потихеньку, з божою допомогою, рухаємося уперед.

Щось із запланованого рік тому вдалося виконати повністю?

Як можна говорити про повне виконання, якщо ті ж самі дороги не ремонтувалися десятиліттями. Ми зрушили цю роботу і вважаю це великим кроком уперед. Говорю «ми», бо мова про  мою команду, людей, яких вдалося згуртувати заради спільної мети і руху вперед. Звісно, хотілося б зробити більше. Хотілося б, щоб обласні депутати, які балотувалися від нашого району, кошти своїх депутатських фондів спрямовували на пріоритетні завдання району, щоб робилося це узгоджено, незалежно від політичної сили, яку представляє депутат. Більше того,  — знаю, що інші районні ради області по 2, 3, а то й 4 мільйони на рік витратили на той же ремонт доріг. А наша районна рада — жодної копійки. Хотілося б більшої згуртованості, порозуміння, спільного бачення шляху вирішення проблем району. А поки що є відчуття, що очільник  районної ради не готовий до діалогу з держадміністрацією, замість об’єднання зусиль маємо «палки в колеса», замість розуміння — звинувачення, замість підтримки — традиційне «вираження недовіри».

Є щось, що зробити не вдалось взагалі, або прийшлося «відтермінувати»  — відкласти на потім чи збільшити строки?

Не можу сказати, що ми щось відкладали  — ми починали все. Щось зробили до половини, щось тільки на початку виконання. От наприклад переймалися проблемами сирітства – за рік 9 дітей-сиріт отримали житло. Створили іще один дім сімейного типу в Роздільній, де житимуть діти, позбавлені батьківського піклування. Я вдячна головам і депутатам сільських рад, які підтримують наші починання. Гарні стосунки склалися і з міською радою і Валерієм Шовкалюком, який завжди йде назустріч при  вирішенні дійсно важливих для району завдань. Та й депутати районної ради не цураються геть — заходять і на прийом, і порадитися. Та тим, що відбувається  в сесійній залі, керує Фелікс Сігал. Ще минулого року  переважна більшість депутатів дослухалися лише до його команд, зараз ситуація  дещо змінилася. Хоча я впевнена, що без очільника районної ради діалог вже вдалося би налагодити, і співпраця була би більш дієвою.

На останній сесії райради  в черговий раз порушили питання про недовіру до голови РДА. 4 «за», 11 «проти», інші утримались. Чи  розглядаєте Ви ці цифри як ознаку успіху?

Так. (усміхається). Якщо Ви пам’ятаєте, то  питання  про недовіру до голови РДА  постає на сесіях регулярно. Тільки на початку моєї діяльності «за недовіру» голосувала переважна більшість, а зараз голосів значно поменшало. От і на минулій сесії райради депутат Маслов у відповідь на звернення до депутатів В’ячеслава Земського — оголосити недовіру Феліксу Сігалу, запропонував  проголосувати за недовіру керівнику РДА. Результат Ви бачили. Притому за недовіру мені проголосували лише троє — сам Сергій Маслов («Довіряй ділам» - авт.), Ольга Колесник (Батьківщина») і Фелікс Сігал. Іще один голос був відданий випадково — депутат Вадим Кот (БПП «Солідарність») написав заяву про відкликання голосу через помилково натиснуту кнопку. Тобто, не проголосували  навіть однопартійці Сігала — представники «Опоблоку».

Взагалі, районні депутати останнім часом активізувалися трохи, почали вимагати доповідачів про питаннях сесії. А то ж пам’ятаєте — голосували по команді Сігала, без розгляду суті проблем і обговорення. Та й ми до сесій не завжди буваємо готові, бо анонсується 9 питань, приходимо на пленарне засідання — їх вже 49. Проекти рішень не публікуються на сайті райради вчасно і у повному обсязі, лише частково. Прочитати їх уважно за 5 хвилин до початку сесії неможливо. Та й до форми, у якій викладено проекти, є багато питань. Відбувається ж систематичне порушення регламенту ради – від підготовки пленарних засідань до ведення. Більшість депутатів покладається на роботу постійних комісій, які готують проекти, і не намагаються навіть вникати у зміст. Останнім часом стали задавати більше гострих запитань і закликати до обговорень. І це повинно позначитися на якості роботи ради. 

Щодо традиції виражати недовіру РДА, то я думаю — поступово вона втрачає актуальність.

Рік тому ми говорили про об’єднання громад — якраз міська рада вдруге закликала до об’єднання сільські. Та жодне об’єднання в районі так і не сталося. Як Ви вважаєте — чому?

Як не дивно це прозвучить, але мушу сказати: децентралізація певним чином «охолодила» цей процес. У 2015-2016 роках об’єднатися було легше, мені здається, бо не було у сільських громад сьогоднішніх бюджетів — самодостатніх. Сільська рада вважає, що сьогодні вони використовують гроші на свою громаду, а як буде далі хтозна. В 2016-му році впливали на активність інші чинники: по району їздили представники «Опоблоку», виступали на сільських сходах і розказували, як погано і важко буде у об’єднаних громадах. То було партійне замовлення. Хоча я до цього часу не розумію, як могла відмовитися від об’єднання з містом та сама Старостинська сільська рада, територія якої майже в місті. Це ж зрозуміло, що місто взяло б на себе всі  клопоти по розвитку інфраструктури, але… Не сталося. 

Та інформаційна робота з питання об’єднання у районі триває.  Але держава продовжила термін, додала для прийняття рішень іще 1 рік — 2019-й. Це одне. Друге, деякі сільські голови думають так: побачимо, хто прийде, чи зміниться влада, а якщо зміниться, то чи не повернеться все що було знову….

І наостанок: як Ваші близькі ставляться до роботи без вихідних і знервованості через робочі негаразди, яких вдосталь?

(усміхається) Чоловіка в мене немає, тому багато речей владнати простіше — нікого власне не зачіпають невирішені побутові проблеми чи пізнє повернення.  Син-підприємець живе не зі мною, хоча у всьому підтримує, турбується про моє здоров’я і настрій, пропонує допомогу. Батько дуже переживає, якщо з’являється якась публікація, де мене згадують не зовсім «тихим словом». Телефонує і питає: як же так, донечко? Але я намагаюся ділитися з ним тільки позитивом, оберігаю від чуток, у його похилому віці тривоги зайві. І так, я можу сказати, що сім’я мене підтримує, ніхто не дорікає і не спонукає кинути все і зайнятися чимось менш ризикованим і проблемним.
 

Поділитися