30 червня 2018 р. 11:01

Труханов, Урбанський чи Степанов: про кого найчастіше пишуть одеські журналісти?

Труханов, Урбанський чи Степанов: про кого найчастіше пишуть одеські журналісти?

До кінця цього року в Україні не повинно лишитися газет, які б належали місцевій владі. Згідно із законом про роздержавлення ЗМІ, обласна чи міська рада більше не можуть бути у складі власників друкованих видань.

Сам закон спрямований на те, аби місцеві газети стали незалежними, а журналісти могли б писати про місцеві справи, не озираючись на очільника ОДА, голову райради чи села.

Тим не менш, закон про роздержавлення ще до ухвалення викликав скептичні коментарі у експертів та самих журналістів. Адже фінансове становище українських газет здебільшого плачевне. Відповідно, роздержавлення може призвести до того, що на зміну місцевій владі, яка могла впливати на контент газет, прийдуть місцеві олігархи. Відтак, ситуація із незалежністю місцевої преси аж ніяк не покращиться.

До того ж, з 1 липня цього року «Укрпошта» підніматиме тарифи на приймання та доставку газет за передплатою, папір – також дорожчатиме. Тож газетам, які раніше жили за дотацію від місцевої влади, доведеться або підвищувати ціну за один примірник, або шукати спонсора. 

Ми вирішили оцінити, наскільки незалежними від влади є наші одеські видання: «Вечерняя Одесса», «Чорноморські новини», «Одесский вестник» та «Одеські вісті». 

У логотипі «Одесского вестика» зазначено, що це газета міської ради, а «Одеські вісті» - газета Одеської обласної ради. «Чорноморські новини» та «Вечерняя Одесса» окреслюють свій статус як «громадсько-політична» газета. Спробуємо зрозуміти, чи є різниця між цими виданнями і чи справді газета, що належить місцевій чи обласній владі, не може бути незалежною. Для цього укладемо так званий рейтинг згадуваності (під згадуваністю ми розуміли називання прізвища конкретної особи. Таким чином вислів «керівництво області» ми не зараховували до жодної з категорій, оскільки конкретного прізвища не було. Також ми рахували одну згадку на матеріал. Тобто, якщо в одному матеріалі, приміром, Геннадія Труханова було згадано п’ять разів, ми вважали це одним згадуванням, а якщо на шпальті було п’ять матеріалів, у яких п’ять разів згадувався Труханов, то ми вважали це п’ятьма згадуваннями): іншими словами порахуємо, про кого найчастіше пишуть ці видання (для аналізу ми брали перші шпальти газет. Адже перша шпальта – обличчя видання. Те, що виноситься на першу сторінку, вважається найважливішим. Оскільки аналізовані нами видання різного формату, то у «Чорноморських новинах» та «Вечерней Одессе» ми брали тільки першу шпальту (формат А2), а в «Одеських вістях» та «Одесском вестнике» - першу і другу (формат А3). Таким чином аналізована газетна площа була однаковою. Розглядалися усі випуски газет за травень та за першу половину червня (до 21 червня включно). 

Якщо видання справді незалежне, то воно має долучати до дискусії на своїх сторінках усіх представників місцевої спільноти. Не тільки владу, але й представників бізнесу та інших суспільних інститутів, активістів, фахівців з різноманітних питань, експертів та ін. Якщо ж видання залежне, то ми побачимо, що ті або інші прізвища згадуються постійно – незалежно від того, є інформаційний привід чи ні. Це буде наслідком публікації так званих матеріалів із ознаками замовності або ж «джинси» - текстів, які б мали бути позначені плашкою реклама, але друкуються під виглядом звичайних новин. Відтак – вводять аудиторію видання в оману.

Влада – центральна чи місцева?

Спочатку подивимося, про яку владу – центральну чи місцеву – видання згадують найбільше.  Прізвища депутатів, очільників ОДА чи облради ми розподілили за декількома категоріями: Верховна Рада, Кабмін, ОДА, облрада та міськрада (до категорії «облдержадміністрація» ми зараховували також райдержадміністрації, оскільки ці органи підпорядковуються ОДА. До категорії «облрада» - районні ради, до міської ради – мерів, селищних голів, очільників ОТГ, їхніх заступників, голів та заступників департаментів, депутатів міської ради).

Як бачимо, у видань – різні фаворити. «Чорноморські новини» найбільше пишуть про облдержадміністрацію та депутатів Верховної ради. «Вечерняя Одесса» - про представників Кабміну (міністрів та їхніх заступників) та про міськраду. «Одесский вестник» згадує тільки про міськраду, а «Одеські вісті» - передбачувано про обласну раду (тому зазначені у логотипі слова про приналежність видань – не тільки слова). 

Ця діаграма показує нам, що закон про роздержавлення українських місцевих газет – дуже на часі. Адже видання, що належить міськраді, облраді чи ОДА, не може писати ні про що інше, окрім «активної» діяльності цих самих органів влади. До того ж, редакція змушена виносити публікації про них на перші шпальти, показуючи своїм читачам, що саме це – найважливіше, що відбувається у місті чи регіоні.

Тим не менш, роздержавлення автоматично не призводить до незалежності від місцевої влади. Адже і "Чорноморські новини", і "Вечерняя Одесса", які порівняно менше пишуть про конкретний органи місцевої чи обласної влади, все одно не публікують про цю владу нічого критичного. Прості звіти про сесії облради, візити очільника ОДА до районів Одещини – також на перших шпальтах.  

Президент України чи лідери зарубіжних країн?

Доволі часто наші місцеві видання згадують про Президента. Також – дуже позитивно. Деякі видання – «Вечерняя Одесса» та «Чорноморські новини» – намагаються висвітлювати на своїх сторінках і міжнародні події. 

Відносна незалежність видань «Чорноморські новини» та «Вечерняя Одесса» від місцевої чи обласної влади призводить до того, що вони можуть собі дозволити більш широко висвітлювати події у країні та світі. Звичайно, риторичним є питання про те, для чого за часів інтернету газеті «Вечерняя Одесса» колонка міжнародних новин на першій шпальті. У цій колонці одеські читачі дізнаються про останні заяви Дональда Трампа, Папи Римського, Кім Чен Ина та інших світових політиків… Так само і «Чорноморські новини» цілком вільно можуть висвітлювати події за кордоном (найчастіше – пишуть про РФ). Інколи з-поміж текстів можуть зустрічатися передруки. Тим не менш, це той простір, який видання формують самостійно. І місцева влада на нього не має впливу. 

Що ж стосується Петра Порошенка, то відзначимо, що наші місцеві видання також ставляться до нього дуже лояльно. За всю історію дослідження цих двох видань ми жодного разу не зустріли хоча б одного критичного відгуку про нього, про те, наприклад, чи виконано всі його обіцянки, які він давав під час візитів на Одещину (винятком тут може бути хіба що «джинса» «Опозиційного блоку» у «Вечерней Одессе»).

Хто на Одещині найбільш популярний?..

А тепер назвемо прізвища, з’ясувавши, кого ж найбільше згадують одеські газети: Труханова, Степанова чи Урбанського.

У «Чорноморських новинах» та «Вечерней Одессе» більш популярним є голова облдержадміністраці Максим Степанов, а голова обласної ради Анатолій Урбанський посідає друге місце. Останній – дуже щедрий на привітання з різноманітними святами, які обов’язково публікуються на перших шпальтах: день медика, день журналіста та ін.

Зовсім інакшою є ситуація у виданнях «Одесский весник» та «Одеські вісті». Якщо «Одесский вестник» - то тільки Геннадій Труханов. Газета виходить одного разу на тиждень – усього ми проглянули 7 номерів, тож в середньому на першій та другій шпальті газети Труханова згадують 2,5 рази. Найбільше його згадували у номері за 19 травня – відразу у шести (!) публікаціях. Якщо "Одеські вісті" – то тільки Урбанський. У середньому про нього  1,8 згадок.

Але зазначивши про Анатолія Урбанського  - голову Одеської обласної ради, не можемо обійти увагою і його брата Олександра Урбанського – депутата Верховної ради України. У газеті «Одеські вісті» про нього згадано 10 разів. Публікації присвячені його візитам на Одещину, діяльності його благодійного фонду і – навіть – діяльності його помічників. Тобто переважно – це матеріали із ознаками замовності. Звернімо увагу на те, що жодна інша газета, із тих, які ми аналізували, не згадала про нього жодного разу. Отже, журналісти не знайшли інформаційного приводу для цього. А от «Одеські вісті» знайшли… чи, можливо, їм підказали, де саме шукати і як для цього потрібно підкоригувати інформаційну політику.

Ще один момент: як бачимо, «Одесский вестник» взагалі не згадує про обласну владу (Степанова, наприклад, зустрічаємо на фото, але у тексті просто «представники обласної влади», без прізвищ).

Те саме стосується газети «Одеські вісті» та Труханова. Про нього – нічого не відомо. З-поміж мерів міст тут у лідерах Андрій Абрамченко – мер Ізмаїла.

Не тільки політики та чиновники

Звичайно, одеські газети пишуть не тільки про владу, але й про звичайних громадян. Здебільшого через те, що владі потрібно показати піклування про народ. Тому маємо такі дані:

Цікаво, що для «Чорноморських новин» та «Вечірньої Одеси» - на першому місці митці. Взагалі, за підрахунками Інституту демократії імені Пилипа Орлика, представники якого моніторять і одеські газети, саме культурна тематика входить до топ-три улюблених тем місцевої друкованої преси. Це зрозуміло: адже писати про культуру безпечніше, ніж про владу. Можна бути критичним і об’єктивним.

«Вечірня Одеса» та «Одеський вісник» роблять акцент на вчителях та медиках . Щодо вчителів – травень і червень – кінець навчального року, час вручення відзнак від місцевої влади. Те саме стосується лікарів – 17 червня святкували день медичного працівника. 

В газеті «Одеські вісті» бачимо увагу до простих жителів: це ветерани, малозабезпечені, сироти та ін. 

Тож, зазвичай, лікарі, митці, вчителі та пересічні мешканці виступають у ролі декорацій для вистави «влада дбає про народ». Про це свідчать і фото, які зустрічаємо у цих матеріалах: звичайні громадяни позують поряд із мером, президентом та ін.

Звернімо увагу на те, як мало уваги журналісти приділяють експертам та бізнесменам. Тож здебільшого тематика наших газет – це звіти про діяльність місцевої чи обласної влади та культура. Інші теми висвітлюються вкрай побіжно.
* * *
Підсумовуючи, зазначимо, що видання, що мають у складі владу, фактично перетворюються на корпоративні листки, які мають на меті підвищувати самооцінку своїх власників і не турбувати їх поганими новинами. Також, якщо співвласник видання має свого родича у великій політиці, то видання підключається до того, щоб обслуговувати і його (див. приклад «Одеських вістей» та братів Урбанських).

Однак, незалежно від кількості згадувань критичних матеріалів про діяльність влади – центральної чи місцевої – на шпальтах одеських видань ми майже не знаходимо. Хіба що «Чорноморські новини» відважуються згадати про справу Труханова та Вугельмана.

Що відбудеться із газетами «Одесский вестник» та «Одеські вісті» до кінця року – сказати складно. Якщо вони не виведуть зі складу власників місцеву та обласну раду відповідно, за законом мають бути закриті. Тим не менш, навіть якщо влада й залишить журналістів у спокої, чи не стане традицією у редакцій одеських газет ця погана звичка – боятися розповісти своїм читачам про очільників міста та області об’єктивно?

Наталя Стеблина

Поділитися