Чи дочекаються одеські герої вшанування?
(Герой України Віталій Блажко. Фото з родинного архіву)
Майже два роки великої війни, майже десять років після початку російської навали, але в Одесі досі немає чітких і зрозумілих правил для вшанування пам’яті загиблих героїв. Таких, які б були обговорені з громадськістю, із родинами полеглих, і були б прийнятними для всіх. Нещодавно вчергове стало відомо, що низку пропозицій про перейменування одеських вулиць на честь наших героїв відхилено або ж пропонується перейменувати маленькі вулички у спальних районах.
Всього два приклади, які яскраво ілюструють ситуацію.
Одесит Віталій Блажко (на головному фото). Тричі нагороджений орденом "За мужність". Тричі поранений під час війни з російськими загарбниками у 2015, 2017 і 2019 роках. Унаслідок поранення третього разу Віталій залишився без обох стоп. Батьки плекали надію, що син нарешті повернеться додому і заживе цивільним життям, однак хлопець мислив інакше. Тож у 2022 він захищав свою Батьківщину вже на протезах.
Віталій Блажко "Хват" захищав Одесу на "Азовсталі". Саме так - бо наше місто було б знищене, якби не подвиг захисників і захисниць Маріуполя, котрі зупинили ворога і не пустили далі. Кілька разів був поранений, але від евакуації гвинтокрилом відмовився.
Віталій загинув 8 травня 2022-го. У серпні цього року його згорьовані батьки отримали орден "Золота зірка" - їхній єдиний син посмертно став Героєм України.
... Я часто проходжу повз школу, в якій навчався Хват. Звичайна міська школа, в якій колись маленький хлопчик зростав "ботаніком" і знав відповіді на всі питання вчителів. Його рідні просять перейменувати на його честь одну з вулиць у центрі Одеси - Жуковського. Однак цього, скоріш за все, не станеться: на його честь хіба що перейменують невеличку вуличку, яка навіть не має центральної дороги й фактично складається з будинків у провулках спального району. Цією вулицею ходять лише місцеві. Аргумент - "бо він тут жив".
Немає слів.
Одесит Артур Савельєв. 21-річний юнак, який добровільно став до лав "Азову", захищав Маріуполь у 2022 році і загинув на другий тиждень після початку повномасштабного вторгнення.
Артур Савельєв. Фото з родинного архіву
У березні 2022-го Артур Савельєв був посмертно нагороджений орденом "За мужність" третього ступеня.
Мамі він завжди казав: "Мамо, я воюю не за депутатів чи бізнесменів. Я воюю за свою землю. Мені все одно, що хтось краде абощо. Мені є що і кого захищати. Ці свині прийшли на нашу землю, і ми маємо її захищати. А з нечесними політиками потім розберемося. Я воюю за своє".
На його день народження мама Діана купила 22 надувні кульки – юнаку в родині завжди дарували надувні кульки на дні народження. Випустити їх нема де - могили в Артура немає, він все ще залишається в Маріуполі... Тож кульки полетіли над морем.
На честь Артура рідні й військові просили місцеву владу перейменувати вулицю Черняховського в Одесі. Однак отримали відмову. На честь Артура, судячи з відповіді, нічого перейменовувати не будуть. Можливо, "після Перемоги". Але це неточно.
Соромно нам усім.
Лиш хочеться нагадати, що війна не скінчилася, і коли скінчаться такі, як Віталій, Артур і їхні однодумці, Одеса впаде. Загарбники перейменують все дуже швидко. Тільки ми вже цього не побачимо.
Публікації у розділі "Блоги" відображають винятково точку зору автора. Позиція редакції Інтента може не збігатися з позицією автора.
